Моя історія

сайт

Ранок 24 лютого 2022 року, близько 5ї години, телефоний двінок: “Дмитро, прокидайся, війна!”

Як війна? Яка війна? А за вікном чутно вибухи….

Я родом з Київа. Вісім років у кавовій індустрії. В мене з дружиною маленька кав`яренька IKava. Маю двох синів.

З першого дня вирішили, що нікуди не тікаємо, тримаємося разом. Бо ще старенькі батьки у сусідньому будинку.

В найгарячіші дні, кав`яренька не припиняла свою роботу. По-суті, ми стали центром зустрічі місцевих мешканців, адже нічого в районі майже не працювало. Люди приходили, пили запашну каву, спілкувалися. А ми, як могли, намагалися всіх підтримати жартами та добрим словом. Одночасно, закуповував молоко, хліб, воду та раздавав у будинку тим пенсіонерам, які цього потребували. Так і трималися.

За весь час, було два потужних вибухи неподалік. Один за 400 метрів. В тому будинку розвалило технічний поверх та помешкання на 16му поверсі. Загинула жінка. Це дуже лячно. Постійні повітряні тревоги, кононада на околицях та постійна психологічна та моральна напруга від очикування наступного прильоту. Всі люди, які до нас приходили, були в цій напрузі. І треба було хоч якось цю напругу знімати. Тому ми продовжували працювати у кав`ярні. Перші дев`ять діб, навіть тут жили. Після того, як росіян витіснили з Київської області, якось стало полегше, але розуміння, що у будь-який час, може прилетіти якась ракета, тримає у напруженні.

Продовжуємо працювати, платимо податки, хоча держава дала можливість цього не робити. Але ми розуміємо, як це важливо в цей важкий час сплачувати податки. Хочемо зібрати суму, яка буде достатньою, аби повністю сплатити податки до кінця року максимально швидко.